Чи дійсні церковні покарання Кодексу канонічного права (CIC), видані Бергольйо? Ні!

Дивіться це відео також на: https://vkpatriarhat.org/cerkovni-pokarannya/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

У 1904 році папа Пій X вирішив створити єдиний церковний Кодекс. У 1917 році Кодекс був оголошений. Наступний новий Кодекс обговорювався в 1962-1965 роках на II Ватиканському Соборі і був завершений у 1983 році. Іван Павло II і Бенедикт XVI втрутилися до кодексу кожен лише один раз, тоді як Франциск втрутився до нього 11 разів, змінюючи 137 канонів. Тут можемо побачити, що кодекс і канони змінюються, на відміну від Божих правд, які є незмінні. Однак слід знати, що якщо кодекс зловживається єретиками проти основ цих незмінних Божих правд або тлумачиться проти них, то стає недійсним і нечинним, як і всі документи в руках єретиків і апостатів.
Бергольйо сьогодні заперечує і порушує Божі закони та Божі заповіді, на основі яких стоїть церковний кодекс. Тому і в його руках церковний кодекс недійсний.
Явний єретик, що окупує папський уряд, Хорхе Бергольйо, називає це злочином схизми, коли хтось із священників чи єпископів перестає згадувати в Літургії його ім’я, тобто ім’я явного єретика. Що на це каже 15-те правило Константинопольського Собору з 861 року?
Правило постановляє, що ті, які перестануть згадувати в Літургії явного єретика, який публічно проповідує і відкрито навчає єресь, засуджену Святими Соборами чи Отцями (або прямо Святим Письмом), і відділяються від єдності з ним ще перед його офіційним засудженням, не тільки не підпадають під епітимію, установлену в правилах, але навіть гідні пошани. Бо вони засудили не єпископів, а лжеєпископів і лжевчителів. Такі священники не здійснили розкол, але, навпаки, намагалися захистити Церкву від розколу та поділу.
Розкол вчиняє єретик (лжеєпископ чи лжепапа), який зводить до єресі, зловживаючи для цього церковним авторитетом.
Явний єретик Хорхе Бергольйо 20 червня 2024 року викликав архиєпископа Карла Марію Вігано до суду, щоб ініціювати процес т.зв. екскомуніки за т.зв злочин схизми.
Архиєпископ оприлюднив, що не має наміру туди іти: «Я не передавав жодної заяви чи документа до Дикастерії на свій захист, бо не визнаю її влади, не визнаю влади її префекта і не визнаю влади того, хто його призначив», тобто явного єретика Бергольйо. Натомість він опублікував свої скарги, як на недійсного папу, так і на II Ватиканський Собор: «Перед моїми братами в єпископаті та перед цілою Церквою я звинувачую Хорхе Марію Бергольйо в єресі та схизмі і вимагаю, щоб його, як єретика та схизматика, судили та усунули з престолу, який він негідно окупує вже більше 11 років. Це жодним чином не суперечить твердженню: Prima Sedes a nemine judicatur (Перший престол ніхто не судить), бо є очевидним, що оскільки єретик не може перейняти папський уряд, тому він не стоїть над прелатами, які його судять».
У даній ситуації всі єпископи повинні взяти приклад з цього колишнього нунція в США, який явно дистанціюється від єретика. В іншому випадку, якщо вони слухають Бергольйо і підпорядковуються йому, то накликають на себе Божу анатему. Усім відомо, що Бергольйо в Канаді посвятився сатані і видав єретичну декларацію «Fiducia supplicans», в якій легалізує один із найважчих гріхів – содомію, а крім того цей гріх благословляє. Цією декларацією, зловживаючи своїм авторитетом, він втягує всю Церкву у внутрішнє самогубство, оскільки благословення найважчого гріха є явним бунтом проти Божих законів і заповідей.
Крім того, ліквідується і суть нашого спасіння – відкупительна смерть Христа за наші гріхи, та необхідна умова спасіння – покаяння. Отож Бергольйо здійснив трансформацію Католицької Церкви в антицеркву Нью-Ейдж, тобто в синагогу сатани. У цій надзвичайній ситуації єпископи зобов’язані перед Богом разом зі своїми дієцезіями відділитися від явного архиєретика, який виключив себе з Церкви, і тому не є і не може бути її главою. Страх з церковних покарань Кодексу канонічного права у цій ситуації не виправданий.
Архиєпископ Вігано чітко сказав, що він не визнає авторитету Дикастерії, ні її префекта, ні того, хто його призначив. Жоден єпископ чи священник не може бути в єдності з архиєретиком, а якщо є, то на нього падає та сама кара, що й на архиєретика – Божа анатема, тобто Боже прокляття згідно з Гал. 1, 8-9. Йдеться не лише про виключення з зовнішнього організму Церкви, але й із Містичного Христового Тіла. У момент смерті такий єпископ чи священник буде засуджений, якщо завчасно не відділиться, тобто не покається.
Трагікомедія з архиєпископом Вігано полягає в тому, що його карають за вірність Христу та вченню Церкви. Він не визнає явного єретика Бергольйо, який виключив себе з Церкви, її главою.
Коротше кажучи, в руках Бергольйо і його секти церковні покарання є недійсними та нечинними, а ті, які беруть їх під увагу, змушені протистояти Христу і Його Євангелію та легалізувати гріх.
Правовірний архиєпископ Карло Марія Вігано репрезентує правовірну Церкву та всю традицію. Він знаходиться поза апостатичною структурою трансформованої Бергольєм Церкви. Тому в даній ситуації він може висвячувати єпископів і не обмежений кодексом, який в руках явного єретика Бергольйо є нечинним. Якщо з причини зради та боягузтва багато єпископів залишаться під прокляттям і не відділяться від архиєретика, Бог може дати у ці дієцезії нову правовірну єпископську структуру.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі

5.07.2024