Відповідь члену Братства св. Пія X на його запитання щодо недійсного папи Франциска

Дивіться це відео також на: https://vkpatriarhat.org/vidpovid-chlenu/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

Запитання: Ви – Візантійський Патріархат – стверджуєте, що католик повинен визнати, що Франциск не є папою. Звідки звичайний католик знає, що Франциск не є папою? Якщо Господь хоче, щоб ми зреклися Хорхе Бергольйо, чи Він дав нам для цього якісь об’єктивні критерії?
Відповідь: Так, Господь дав нам об’єктивний критерій. Цим об’єктивним критерієм для засудження публічного відступника є те, що він проповідує інше євангеліє. Хорхе Бергольйо є відступником, який публічно проповідує содомське, кліматичне та ковідне антиєвангеліє. За це падає Божа анатема: «Хоч би... сам ангел із неба прийшов проповідувати інше євангеліє, ніж те, що ми вам проповідували, хай буде проклятий! Як ми казали перше, так і нині повторюю: Коли хтось вам проповідує інше євангеліє, ніж те, яке ви прийняли, хай буде проклятий!» (Гал. 1, 8-9). З цієї позиції Святого Письма виходить вся церковна традиція.
Папа Павло IV (1559) у буллі «Cum ex apostolatus officio», папа Інокентій III та вчителі Церкви навчають, що єретичний папа є детронізований Богом.
Наприклад, св. єпископ Антоній (1459) писав, що: «У випадку, якщо папа стає єретиком, на підставі лише цього факту і без будь-якого подальшого вироку він відлучений від Церкви. Голова, відділена від тіла, не може бути головою того самого тіла, від якого вона була відділена».
Св. Франциск Сальський (1622) стверджує, що: «Коли папа є виразним (явним) єретиком, він ipso facto втрачає свій уряд і опиняється поза Церквою».
Церковні юристи Вернц і Відаль пояснюють у своєму тлумаченні канонічного права з 1943 р., що: «Через загальновідому і відкрито проголошену єресь Папа Римський, якщо впаде в єресь, вважається ipso facto позбавленим юрисдикції ще до будь-якого офіційного рішення Церкви».
Св. Альфонс Ліґуорі підтверджує цей факт, кажучи: «Якби Бог допустив, щоб папа став затятим і бунтівним єретиком, силою цього факту він перестав би бути папою, а апостольський престол був би вакантним (sede vacante)».
Св. Роберт Беллармін (1610) зробив знамениту заяву: «Папа, який є явним єретиком, автоматично перестає бути папою і главою, так само як автоматично перестає бути християнином і членом Церкви».
А далі св. Беллармін стверджує: «Це пише і св. Єронім, додаючи, що інші грішники виключаються з Церкви вироком екскомуніки, але єретики самі виганяють себе і власними діями відокремлюються від тіла Христового… Нехристиянин ні в якому разі не може бути папою… Він не може бути головою тіла, членом якого він навіть не є. Хто не є християнином, той не є членом Церкви, а явний єретик не є християнином, як ясно навчає св. Кипріян, св. Атанасій, св. Августин, св. Єронім та інші; а тому явний єретик не може бути папою».
Св. Беллармін також сказав, що нічого гіршого для Церкви не може бути і що «Церква була б в найжалюгіднішому стані, якби мусіла визнати вовка, який явно розриває овець, за свого пастиря».
І далі цей святий кардинал підкреслив: «Тому вірна думка, що папа, який є явним єретиком, перестає бути папою і главою, так само, як перестає бути християнином і членом Церкви; і з цієї причини він може бути засуджений і покараний Церквою. Це думка всіх святих отців Церкви, які вчать, що явні єретики негайно втрачають будь-яку юрисдикцію».
Перш за все віра, а частково і теологія, не є своєрідною математикою, що полягає в інтелектуальних спекуляціях. Віра і пов’язане з нею спасіння полягає в особистому відношенні до Ісуса Христа. Інтелектуальне пізнання не є вірою і не забезпечує спасіння. За часів Христа в Ізраїлі були садукеї, які були лібералами і не вірили, наприклад, ані у воскресіння. Були там також фарисеї, які видавали себе за правовірних, але обидві ці релігійні секти розп’яли Христа. Чому? Бо не мали особистого відношення до Бога, не знали Його і не любили Його.
Об’єктивним критерієм для пізнання того, чи хтось є апостатом, є його публічна єресь або публічне відступництво. Про це чітко говорить і церковне право, але перш за все Святе Письмо, як ми вже сказали. Заперечення основних істин Святого Письма і Традиції у цьому випадку є достатнім доказом. А це Бергольйо однозначно вчинив. Католик повинен відділитися від того, хто робить такі речі, незалежно від того, чи це мирянин, чи священник, чи єпископ, чи навіть той, хто займає уряд папи.
Згаданий член Братства св. Пія Х виступає як захисник Церкви, але насправді захищає відступництво, а, отже, сьогодні і бунт Бергольйо проти Бога та хулу на Святого Духа. Св. Василій каже, що захисник гріха більш винний, ніж грішник, бо вводить в оману багатьох людей.
Член Братства св. Пія Х доповнив, цитую:
«Франциск дозволив вшанувати ідола у Ватиканських садах і принести його до собору св. Петра, він брав участь у шаманському обряді і т.д. Бенедикт скликав «другий Асиж». Іван Павло поцілував Коран, скликав «Асиж», дозволив поставити на престол статую Будди...».
Відповідь: Цими словами дотичний фактично каже: ви не можете радикально виступати проти публічної апостазії Бергольйо, бо тут маєте приклади апостатичних жестів також Івана Павла ІІ і Бенедикта XVI...
Так, ці жести обох пап важко оправдати. Певною мірою вони підготували умови для апостазії Бергольйо та його трансформації Церкви в антицеркву Нью-Ейдж. Але ніхто з них, ані жоден з вищеназваних попередніх пап так цілеспрямовано й систематично не виступав проти основ католицької віри та не зловживав папською владою проти самої її суті з такими наслідками, як це зробив Бергольйо.
Член Братства св. Пія Х продовжує:
«Іван XXII заперечував блаженне споглядання і можливість заступництва перед останнім судом і вчив, здається, зобов’язуючим чином, що папа може змінити вчення попередніх пап. Ліберій схилявся до аріанства, Гонорій I — до монотелітства і т.д. Від кого ж тоді католику дистанціюватися? За якими критеріями він пізнає, що вже є „занадто”?».
Відповідь: Що стосується Івана XXII (1316-1334), він був досвідченим юристом, але мав помилковий погляд про споглядання Бога. Коли його критикували за це, він врешті відмовився від цього помилкового погляду. Папа Гонорій за єресь монотелітства був посмертно виключений з Церкви як єретик. Єресь монотелітства була дуже прихованою. Її викрив св. Максим, який застеріг папу Мартина, і той виступив проти неї. За це він був засуджений імператором до смертної кари.
Вселенський Собор у Константинополі (680-681) оголосив Гонорія єретиком і відлучив його від Церкви. Єресь Бергольйо є явною та ipso facto карається відлученням від Церкви.
Колишній нунцій в США архиєпископ Вігано ще у 2018 році публічно закликав Бергольйо зректися престолу разом з усією гомосексуальною мережею, яка зайняла найвищі церковні посади.
Об’єктивним критерієм, коли вже є «занадто», тобто коли дотичний сам виключає себе з Церкви, є проповідування іншого євангелія. У випадку Бергольйо це проповідування содомського антиєвангелія.
Запитання: «Чи не була це позиція доктора Мартіна Лютера, що сумління окремої людини судить Церкву?».
Відповідь: Тут не йдеться лише про сумління окремої людини, яке судить Церкву, але, як ми вже сказали, про об’єктивний критерій, який полягає в тому, чи проповідує вона Євангеліє Христа чи інше євангеліє. Це незмінний об’єктивний критерій.
Член Братства св. Пія Х цитує буллу Боніфатія VIII: «Ми проголошуємо, стверджуємо, визначаємо і заявляємо, що підпорядкованість римському первосвященнику є абсолютно необхідною умовою для спасіння людини».
Відповідь: Але це твердження стосується правовірного папи, який захищає віру, необхідну для спасіння та моралі. Франциск Бергольйо не є папою, він виключив себе, виступивши проти самої суті віри і моралі. Він посвятився сатані в Канаді та своєю догматичною декларацією «Fiducia supplicans» легалізує та благословляє гріх содомії.
Щодо Боніфатія VIII додамо, що це твердження, яке міститься в кінці його булли «Unam sanctam», також було підтверджено V Латеранським Собором.
Твердження Боніфатія і V Латеранського Собору є правдивим у своїй суті, бо правовірний папа зобов’язаний захищати віру, необхідну для спасіння і моралі. Бергольйо заперечує суть віри та моралі і не є дійсним папою. Стверджувати, що є папою, і підкорятися йому означає прийняти іншу віру, яка не веде до спасіння, та іншу мораль, яка суперечить Святому Письму і Традиції.
Що стосується християн поза Католицькою Церквою, то християнин може бути в невинному невіданні, і тоді він оправданий Богом. Однак Богом не буде оправданий той, хто не має віри в Ісуса Христа або залишається у свідомому тяжкому гріху чи відступництві. Багато православних та інших християн мають спасительну віру, але вони перебувають лише у невинному невіданні щодо уряду апостола Петра, а це передусім з причини зловживання цим урядом.
Член Братства св. Пія X намагався маніпулятивно довести, що, незважаючи на всі єресі, Бергольйо є правосильним папою і ніхто не має права від нього відділитися ні внутрішньо, ні зовнішньо, інакше начебто не є спасенний. Це єресь паполатрії, яка сьогодні повністю руйнує спасительну віру і є наче вода на млин для укорінення трансформації Церкви в содомську антицеркву Нью-Ейдж. Бергольйо провів цю трансформацію 18 грудня 2023 року своєю «Fiducia supplicans». Треба зайняти чітку позицію щодо основної речі: Бергольйо є недійсним папою, він сам виключив себе з Церкви і тому не може бути її главою.
Далі член Братства св. Пія X з допомогою подібних запитань створює враження, що священник може перебувати у внутрішній єдності з єресями Бергольйо, згадувати його в Літургії і все ж начебто служить Літургію правосильно.
Відповідаємо: Форма, матерія, намір, а також теологічне правило «ex opere operato» діють лише тоді, коли дотичний священник чи єпископ є членом Церкви, живим чи мертвим (тобто коли на даний час перебуває у важкому грісі). Однак, якщо він не є членом Церкви, то нічого з цього не діє. Його т.зв. таїнства недійсні. Дух Святий тут не діє. Кожен, хто вчинив відступництво, автоматично виключається з тіла Христового – Церкви – на основі Божого слова Гал. 1, 8-9, а також на підставі церковного права. Визнавати Бергольйо законним папою і захищати відступника на найвищому уряді є доказом того, що такий захисник не знає Святого Письма і Традиції та не має католицької віри.
Питання члена Братства св. Пія X: «Чи намісник, єпископ Риму, має владу своїми діями, наприклад, своєю участю в сатанинському обряді, вигнати Всевишнього з Церкви, повністю підкорити її і передати комусь іншому? Чи покинув Пастир своїх овець за зраду одного чоловіка? Чи Церква стала „містичним тілом” когось іншого?».
Відповідь: Член братства св. Пія X рішуче пропагує хибну аксіому. Він абсолютно ототожнює зовнішню структуру Католицької Церкви, очолювану апостатом Бергольйо, з Містичним Тілом Христа, до якого Бергольйо не належить. Член Братства св. Пія X цією своєю апологією апостазії маскує найважчий сучасний злочин, який Бергольйо вчинив проти Церкви. Як ми вже зазначали, 18 грудня 2023 року з виданням догматичної декларації «Fiducia supplicans» він легалізував гріх содомії, а, крім того, запровадив його церковне благословення. Цим кроком публічної апостазії фактично заперечив Символ віри та Декалог і трансформував Католицьку Церкву в антицеркву Нью-Ейдж із содомським антиєвангелієм. Цим повністю відділив зовнішню структуру Католицької Церкви від Містичного Тіла Христового. Необхідно знати, що той, хто не належить до Христової Церкви, не може дійсно звершувати таїнства.
Для чого служить апологія, на зразок апології дотичного члена Братства св. Пія X? Для того, щоб католики не відділилися від антицеркви Бергольйо, а, навпаки, щоб поступово прийняли діаметрально протилежне вчення та мораль і залишалися на шляху до загибелі.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі

4.07.2024