Аналіз проголошення архиєпископа К. М. Вігано щодо ситуації в Церкві /1 частина: II Ватиканський собор/

Дивіться це відео також на: https://vkpatriarhat.org/analiz-proholoshennia-1/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

Цитата з проголошення архиєпископа Карло Марії Вігано: «Ця боягузлива і кари гідна капітуляція почалася зі скликання ІІ Ватиканського екуменічного Собору та підпільної діяльності високоорганізованих церковників і мирян, пов’язаних з масонськими сектами, метою яких було повільне, проте неминуче підривання структури уряду та вчення Церкви для знищення її (Церкви) зсередини».
Про цю болючу правду прихованого плану знищення Церкви зсередини не можна було говорити раніше, бо II Ватиканський Собор став буквально ідолом. На теологічних факультетах, майже в кожній богословській дисципліні і майже на кожній лекції мантрувалося: «Secundum Vaticanum», «Nostra aetate». Відповідно до духу II Ватиканського Собору по-новому інтерпретувалося Святе Письмо і вся Традиція. Наважитися правдиво викрити єресі II Ватиканського Собору означало б повністю дискваліфікувати себе. У минулому архиєпископ Вігано також не міг чітко висловлювати цю правду. Лише тепер настав час, коли він викрив її публічно, чітко та відповідально, як багаторічний високопоставлений співробітник Ватикану.
Проте і сьогодні, коли вже чітко видно катастрофічні плоди цього Собору, все ще вважається злочином вказувати на згубні єресі та самогубну програму і духа II Ватиканського Собору. Бергольйо та його секта за це викриття т.зв. виключають архиєпископа Вігано з Церкви фальшивою екскомунікою. Одночасно звинувачують його в тому, що згідно з вченням Церкви він не визнає явного єретика папою. Незаперечною реальністю залишається те, що Бергольйо перебуває під кількакратною екскомунікою latae sententiae і анатемою за фальшиве євангеліє відповідно до Гал. 1, 8-9, і знаходиться поза Церквою Христовою. З іншого боку, щодо архиєпископа Вігано, то псевдоекскомуніка лише підтвердила, що він не має нічого спільного з сектою Бергольйо і що був та залишається в Церкві Христовій.
Колишній американський нунцій викриває, що II Ватиканський Собор був пов’язаний з підґрунтям високоорганізованої підпільної діяльності ліберальних і єретичних прелатів, церковників і мирян, пов’язаних з масонськими сектами. Отже II Ватиканський Собор мав дві сторони: офіційну, тобто засідання церковних прелатів, і неофіційну, тобто акції єретиків і лібералів, які мали план змінити духа і вчення Церкви відповідно до масонських планів. Цю жорстоку правду багато хто досі не може прийняти і залишається в штучно створеній оманливій ейфорії II Ватиканського Собору.
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «...документи таємних сект доводять існування плану проникнення, задуманого в ХІХ столітті і здійсненого на століття пізніше, точно так, як він був задуманий».
Архиєпископ вказує, що плани внутрішнього розкладу Церкви закладені в документах таємних сект ще у ХІХ столітті. Однак він не бере цей факт як головний аргумент. Головним аргументом є єресі II Ватиканського Собору, його єретичний дух, а сьогодні і видимі плоди цього отруєного кореня. Тому в цій атмосфері псевдопапа може дозволити собі публічно посвятитися сатані та публічно благословляти гріх содомії, за який Бог загрожує вогнем з неба. Плодом II Ватиканського Собору є ще й те, що віруючі люди, сп’янілі від духу аджорнаменто, ці злочини найважчого калібру вже взагалі не усвідомлюють. Ця духовна сліпота є ознакою прокляття, яке відповідно до Гал. 1, 8-9 впало на Церкву. Католики сьогодні мають очі і не бачать, мають вуха і не чують. Єдине рішення в цій ситуації – щоб кожен католик: мирянин, священник та єпископ, чинив покаяння в цій області та назвав єресь єрессю – як єресі Бергольйо, так і II Ватиканського Собору. Без цього не може настати відродження Церкви.
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «Подібні деструктивні процеси відбувалися ще раніше в цивільній сфері, і невипадково, що Римські Папи змогли в повстаннях та війнах, які заливали кров’ю європейські народи, розпізнати згубну діяльність міжнародного масонства».
Масони і єретичний модернізм, який засудив св. Пій X, є винні в тому, що у світській сфері відбулася деморалізація християнських народів. Передсоборні папи мали мислення та моральні принципи, засновані на Святому Письмі і Традиції Церкви. Тому вони змогли розпізнати деструктивний вплив масонів, що стояв за повстаннями та війнами в Європі.
Масонський принцип – прихованим способом поставити на керівні пости в державі своїх людей, які потім служать не народу, а масонським цілям, – після II Ватиканського Собору вдалося трансплантувати і до Церкви. Подібно, як світські уряди самознищують власні народи, так і церковні ієрархи самознищують Церкву.
Навмисне створювалася атмосфера, в якій неможливо було навіть сказати вголос про існування масонів, бо людині відразу навішали б ярлик конспіратора. Так само не можна було вказувати на єресі Собору, бо кожен, хто б це зробив, був би оголошений ворогом Церкви. Масонське закулісся спричиняє те, що власний уряд веде війну проти свого ж народу, і це є принципом Глибинної держави (Deep State). Війну проти Церкви з метою її самознищення веде церковна ієрархія, а це принцип Глибинної церкви (Deep Church).
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «Після Собору Церква стала носієм революційних принципів 1789 року, як це визнали деякі з прихильників ІІ Ватиканського Собору і як це також підтверджується вдячністю з боку масонських лож усім соборним і постсоборним папам саме за запровадження змін, до яких масони вже давно закликали».
Велика французька революція (1789 р.) нерозривно пов’язана з масонами, які розпочали та керували нею. У цьому, мабуть, сьогодні ніхто не сумнівається. Архиєпископ Вігано відкрито каже, що навіть прихильники II Ватиканського Собору без вагання признали, що Церква стала носієм масонських революційних принципів. Це підтверджує і «вдячність з боку масонських лож усім соборним і постсоборним папам саме за запровадження змін, до яких масони вже давно закликали».
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «Зміна – або ще краще aggiornamento – стала настільки центральною у сценарії Собору, що стала візитною карткою ІІ Ватиканського Собору та поставила це зібрання як terminus post quem [дата після якої], що знаменувало кінець ancien régime [старого режиму] – „старої релігії”, „старої Mеси”, „усього перед-соборового” – і початок „соборової церкви” з її „новою месою” та істотною релятивізацією усіх догм».
Архиєпископ наголошує, що гаслом Собору була зміна, тобто aggiornamento, яке заторкнуло корені віри та моралі, зокрема Святе Письмо і Традицію. Під прапором цієї зміни все дособорне раптом стало застаріле. Дособорна Церква не пристосовувалася до світу, але була стовпом правди, закваскою і сіллю світу. Постсоборна Церква з її aggiornamento злилася з духом цього світу. Ця зміна була настільки радикальною, що зневажалося все дособорне. Вона проголосила і затвердила кінець «ancien régime» – так званої старої дособорної релігії. А що принесла нова «соборна церква»? Релятивізацію всіх догм!
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «Серед прихильників цієї революції фігурують імена тих, які до понтифікату Івана XXIII були засуджені і яким було заборонено навчати через їхні єресі. Цей список є довгий і включає також Ернеста Буонаюті, екскомунікованого священника з окресленням „vitandus” [тобто „той, якого слід уникати”], товариша Ронкаллі, який помер як нерозкаяний єретик».
Слід знати, що Анджело Ронкаллі, тобто Іван XXIII, в часи св. Пія X також був у списку модерністів. Через це Пій XI покарав його, відправивши легатом до Болгарії, а потім до Туреччини, де Католицької Церкви практично не існує. Але потім під впливом масонів він був призначений нунцієм у Франції. У той час мером Ліона був масон Едуард Ерріо, який також був президентом Національних зборів. Він не шкодував захоплених похвал на адресу нунція Ронкаллі. Невдовзі, знову ж таки завдяки масонам, Ронкаллі став патріархом Венеції, а також, згідно з їхніми намірами, йому вдалося зайняти папський престол. Його праця «Pacem in terris» повністю відповідає проекту масонів.
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «Я вважаю за честь бути „звинуваченим” у відкиданні помилок та відхилень, які випливають з т.зв. ІІ Екуменічного Ватиканського Собору, який, я вважаю, є повністю позбавлений Учительського авторитету Церкви через його несумісність з усіма правдивими Соборами Церкви, які я повністю визнаю і приймаю, подібно як і всі Учительські проголошення Римських Понтифіків».
Архиєпископ вважає за честь бути «звинуваченим» у відкиданні помилок та відхилень, які випливають з т.зв. ІІ Екуменічного Ватиканського Собору. Він відкрито проголошує, що Собор повністю позбавлений Учительського авторитету через його несумісність з усіма правдивими Соборами Церкви. З іншого боку, архиєпископ публічно заявляє, що повністю визнає і приймає усі правдиві Собори Церкви та всі Учительські проголошення Римських Понтифіків.
На противагу цьому, Бергольйо у своєму motu proprio «Ad theologiam promovendam» з 1 листопада 2023 року заявив, що він встановлює принцип зміни парадигм, зазначивши, що все суперечне тому, що він вирішив, є недійсним.
Бергольйо є найбільшою дійовою особою у впровадженні змін II Ватиканського Собору, при чому так послідовно, що гріх вже не можна називати гріхом, а навпаки, гріх публічно благословляється, як він встановив це у «Fiducia supplicans». Він змінив Христове Євангеліє на содомське, кліматичне та ковідне антиєвангеліє, мораль замінив на антимораль і навіть зумів настільки збаламутити учасників Синоду про синодальність, що вони були переконані, що лише тепер довідаються, яким шляхом піде Церква в ХХІ столітті.
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «Я рішуче відкидаю гетеродоксні, тобто єретичні доктрини, що містяться в документах ІІ Ватиканського Собору і які були засуджені папами аж до Пія XII, або які будь-яким чином суперечать католицькому вченню».
Архиєпископ Вігано визнає, що перебуває в повній єдності з усіма папами аж до Пія XII, а тому відкидає всі єретичні доктрини, тобто єресі, які були засуджені цими папами, однак містяться в документах II Ватиканського Собору. Про що саме йшлося? Під позитивним терміном «пошана до інших релігій», тобто до поганських культів, пропагувалась єресь синкретизму з поганством. Це також імпліцитно включає і пошану до демонів, яким поклоняються погани, а також всі форми окультизму. Горе тому, хто б правдиво сказав, що це гріх проти Першої заповіді!
Таким чином, декларація «Nostra aetate» одночасно стала знаряддям ліквідації справжньої місії, і необхідно було перейти до т.зв. діалогу, який, навпаки, означав антимісію всередині Церкви. Цю єресь Іван Павло ІІ втілив в Асижі 1986 року, а Франциск її реалізував інтронізацією демона Пачамами у Ватикані, а також єретичними документами про Амазонію, які кардинал Брандмюллер назвав не лише відступництвом, але й безумством. Вершиною всього є те, що Бергольйо сам публічно посвятився сатані під керівництвом чародія в Канаді. Цим реалізував радикальні зміни, які виростають з кореня II Ватиканського Собору.
Собор мовчки схвалив єресь модернізму, засуджену св. Пієм X, і таким чином відразу після Собору відкрив їй двері до всіх теологічних шкіл. Вона стала офіційною доктриною, хоча ставить під сумнів не лише божественне натхнення Святого Письма, але й саме Божество Христа, Його відкупительну смерть за наші гріхи на хресті, реальне та історичне воскресіння і всі чудеса, які містяться в Біблії, включаючи Євангеліє. Усе треба розуміти лише символічно, есхатологічно чи надісторично. Про Божі правди говорять лише так, що ставлять їх під сумнів і заперечують.
Щодо двозначної термінології Собору, то сьогодні її активно використовує Бергольйо, а також і мейнстрім; він бреше, бреше і бреше.
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «Я вважаю щонайменше тривожним, що ті, які засуджують мене за схизму, є тими, які приймають фальшиве вчення, згідно з яким існує зв’язок єдності „з тими, які охрещені і називають себе християнами, але не сповідують усієї віри або не зберігають єдності сопричастя під проводом наступника Петра” (Lumen gentium, 15)».
Архиєпископ зазначає, що ті, які засуджують його за т.зв. злочин схизми, водночас доктринально визнають зв’язок єдності з тими, які не визнають жодного папи. Архиєпископ Вігано визнає всіх правовірних пап, але, відповідно до вчення Церкви, не визнає папою явного єретика, який узурпував папський уряд. Відділитися від явного єретика – це обов’язок кожного єпископа, священника і віруючого. Цю позицію зайняли отці та вчителі церкви і коротко її виразив св. Беллармін: «Папа, який є явним єретиком, автоматично перестає бути папою і главою, так само як автоматично перестає бути християнином і членом Церкви».
Це трагікомедія, що той, хто так звано виключає архиєпископа з Церкви, сам виключений за свої єресі. На противагу цьому, архиєпископ Вігано вірний католицькому вченню і не заперечує інституту папства, яким Бергольйо грубо зловживає і фактично ліквідує. Зрозуміло, що таке «виключення» архиєпископа є фарсом.
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «Мені цікаво, з якою нахабністю можна повідомити єпископу про „відсутність сопричастя”, яке, як стверджується, також існує з єретиками та схизматиками».
Цей сфабрикований процес абсурдний і смішний. Архиєпископа, як він пише, звинувачують у відсутності сопричастя з папою, а при тому ті, які звинувачують його, визнають єресь, що це сопричастя мають єретики та схизматики, які взагалі не визнають папства. Ті, які судили його, насправді самі виключили себе з Церкви за те, що поділяють єресі з недійсним папою. На них лежить анатема – прокляття. У випадку раптової смерті, якщо вони через покаяння не відділяться від цього прокляття, будуть навіки засуджені. Вони вже є поза Церквою. Архиєпископ, навпаки, був і є в Христовій Церкві. Він публічно відділився від секти Бергольйо, яка окупує Церкву. Бергольйо для трансформації Католицької Церкви в антицеркву Нью-Ейдж злочинно і підступно зловживав найвищою церковною владою.
Цитата архиєпископа Карло Марії Вігано: «Я так само засуджую і відкидаю єретичні доктрини, виражені в т.зв. „постсоборовому вченні”, що походить з ІІ Ватиканського Собору, а також нещодавні єресі „синодальної церкви”, переформулювання папства в екуменічному світлі, допущення розлучених до Святих Таїнств, а також пропаганду содомії та „гендерної” ідеології».
Архиєпископ Вігано, навівши конкретні причини, чому було абсолютно необхідно публічно засудити ІІ Ватиканський Собор, також засуджує його плоди. Сучасний катастрофічний стан Церкви сягає корінням до ІІ Ватиканського Собору. Без нього ця ситуація не могла б виникнути. Як плід єретичного Собору архиєпископ конкретно вказує на: 1) єретичні доктрини, виражені в т.зв. «постсоборовому вченні»; 2) єресі «синодальної церкви», які призвели до благословення гріха содомії; 3) переформулювання папства в екуменічному світлі; 4) допущення розлучених до Святих Таїнств і пропаганду деморалізаційної «гендерної» ідеології.
Усі щирі католики висловлюють вдячність архиєпископу Карло Марії Вігано. Йому належить подяка за відважний приклад вірності Христу, Його Євангелію та Духові правди. Таким чином за 60 років католицький світ міг почути правду про ІІ Ватиканський Собор. Цей Собор був єретичним і є коренем сучасної катастрофічної кризи. Внутрішня обнова Церкви ніколи не відбудеться без визнання цієї правди! Тому кожен католик повинен каятися: назвати єресь єрессю, апостазію – апостазією, фальшивого папу – фальшивим папою, а содомію – гріхом, що кличе про помсту до неба!

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі

15.07.2024