ВВП: Континентальний синодальний шлях проти Христового шляху спасіння /1 частина/

Дивіться це відео також на: https://begegnen.wistia.com/medias/th67v1ko89
https://cos.tv/videos/play/43110869952926720
https://ugetube.com/watch/9jcPrTW3u2cUrsm
https://www.bitchute.com/video/7aCvOzAPRnq2/

https://vkpatriarhat.org/proty/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

Обґрунтування

У Празі з 5 по 12 лютого 2023 року відбулася т.зв. Континентальна асамблея Синодального шляху. Багато учасників, як самі зізналися, навіть не знають, чим є Синодальний шлях. Тим не менш, співають йому оди і говорять про нього з захопленням та великим ентузіазмом. Але Континентальної асамблеї в Празі повністю стосується Господнє слово, сказане через пророка Ісаю: «Припис за приписом, припис за приписом, балаканина за балаканиною, балаканина за балаканиною, трошки тут, трошки там» (Іс. 28,10). А пророк Ісая розповідає про це ще докладніше: «Та й ті від вина заточуються, хитаються від хмільних напоїв – священик і пророк… Тому столи скрізь повні блювотиння й посліду: нема чистого місця. …Припис за приписом, припис за приписом, балаканина за балаканиною, балаканина за балаканиною, трошки сям, трошки там! Слухайте ж слово Господнє, ви, глузливці, що правите народом цим у Єрусалимі! Через те, що ви кажете: „Зі смертю ми союз уклали, вчинили ми з шеолом угоду; коли бич згубний пройде, нас не досягне, бо ми з брехні зробили собі сховок, з неправди захист”» (див. Іс. 28,7-15).
Але якби це залишилося тільки теорією: припис за приписом, балаканина за балаканиною, можна було б махнути на це рукою, але цей припис і балаканина приховує зашифрований процес переходу Церкви до антицеркви Нью-Ейдж – до синагоги сатани. Там Божі закони вже будуть повністю замінені аморальними злочинами ЛГБТК, за які Бог карає як дочасним, так і вічним вогнем (Юд. 7; 2Пт. 2,6). Синодальний шлях Бергольйо є завершенням реалізації аджорнаменто з духом цього світу, розпочатої II Ватиканським Собором.
Впродовж усієї історії, аж до ІІ Ватиканського собору, Церква зберігала ортодоксійність, яка захищала її від єресей. Водночас вона мала й ортопраксію, пов’язану з дотриманням Божих законів і заповідей. Ортодоксія і ортопраксія базувалися на Святому Письмі та Переданні, як апостольському, так і на Переданні Отців Церкви, мучеників і святих. Собор (1962-1965 рр.) спричинив перелом. Він прийняв єресь модернізму, і після Собору ця єресь запанувала в усіх теологічних школах. Цим ортопраксія поступово була паралізована. Процес самознищення тепер досягає кульмінації в Синодальному шляху Бергольйо.
Що потрібно зробити, щоб Церква могла повернутися на безпечний шлях спасіння, на шлях наслідування Христа? Необхідно відновити ортодоксію. Тому найперше треба назвати єресь модернізму з духом історико-критичного методу єрессю. Також II Ватиканський Собор треба називати тим, чим він був, тобто єретичним. І псевдопапу Бергольйо треба називати тим, ким він є, – церковним ошуканцем і єретиком.
Як практикувати ортопраксію? Перш за все, ми повинні усвідомити негативні впливи сучасності, які перешкоджають спасительному шляху наслідування Христа. Це сильний вплив духа світу на Церкву і на окремих віруючих. Цей дух противиться Божому Духу, Духові правди. Сьогодні дух світу просовує усі форми аморальності ЛГБТК через гендерну ідеологію. Християнином маніпулює дух світу насамперед через соціальні мережі в смартфонах, яким той присвячує по кілька годин на день. Якщо сьогодні він іде цим широким шляхом до загибелі, то вже не має навіть спасительного страху, адже Синодальний шлях йому все схвалить і освятить. Бог і сьогодні через пророка говорить: «Рану народу мого лікують легковажно, кажучи: „Мир! Мир!”, а миру немає. Соромились би своїх мерзенних учинків! Та вони вже сорому не мають, не тямлять навіть, що то соромитись. Тому й попадають між тими, що впадуть; коли навідаюсь до них, вони спіткнуться, – слово Господнє» (Єр. 6,14-15).
І далі через пророка взиває: «Горе тим, що тягнуть за собою кару воловими шнурами, а гріх – мов мотуззям від возу… Горе тим, що зло добром звуть, а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а зі світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким! …Вони відкинули закон Господа сил і словом Святого Ізраїлевого погордували» (Іс. 5,18-24).
Синод про синодальність взагалі не вирішує найважливішого питання – спасіння душі. Тому сьогодні кожен християнин стоїть перед життєвим вибором – або Синодальний шлях, що веде до загибелі душі в пеклі, або Шлях, яким є Христос. Він пов'язаний з молитвою, покаянням і дотримуванням Божих заповідей. Сьогодні кожен мусить вирішити. Якщо хоче спасти свою душу, мусить зробити радикальний крок, а ним є навернення і покаяння. Мусить відділитися від фальшивого Синодального шляху Бергольйо і від фальшивого папи. Водночас це необхідний крок для віднови правовірного вчення – ортодоксії. Тоді повинен стати на шлях наслідування Христа – це ортопраксія.
Слід подякувати святому папі Пію Х за засудження єресі модернізму та за те, що намагався відновити усіх віруючих у Христі. Віднові ортопраксії він дав поштовх ще на початку минулого століття. Вона була пов’язана з пошаною до Пресвятого Серця Господнього, з першими п’ятницями, з молитвою вервиці, з пошаною до Христа Царя. Згадаймо мучеників у Мексиці, які помирали зі словами: «Viva Cristo Rei!» – «Хай живе Христос Цар!».
І сьогодні можна обновити ортопраксію, але це вимагатиме ще радикальніших кроків, ніж у минулому, особливо в молитовному житті кожного віруючого.
У другій частині коротко представлено випробувану ортопраксію для умов сьогодення.